У XIV ст. українські землі, роздроблені на окремі князівства й ослабле­ні зопотоординським ігом, підпали під владу кількох феодальних держав. Після смерті 1340 р. галицько-волинського князя Юрія II Польща й Угор­щина напали на Галичину, яка внаслідок довгої та виснажливої боротьби остаточно перейшла 1387 р. до Польщі, Молдавське князівство захопило Буковину.

Польща прагнула приєднати до своїх володінь ще й Велике князівство Литовське. У 80-х роках, коли посилився тиск на Литовську державу з боку Тевтонського ордену (з 1340-го по 1410 р. він здійснив понад 100 великих походів на слов'янські землі), для цього склалися сприятливі умови. До то­го ж пролольська орієнтація литовського князя Ягайла посилилася у зв'язку зі зміцненням Московського князівства після Куликовської битви 1380 р.

Водночас Кревська унія відіграла важливу роль у припиненні експансії Тевтонського ордену на Схід 15 липня 1410 р. під час «великої війни» по­близу с.Грюнвальд відбулася вирішальна битва між польсько-питовською ар-єю під командуванням Ягайла та Вітовта і військами Тевтонського ор­дену У складі польсько-литовської армії були українські, білоруські, моє-ювсьи. чеські полки, а також угорські й татарські загони. Битва розпоча­лася атакою першої лінії литовських військ на лівий фланг хрестоносців, але вони відбили наступ і перейшли в контратаку. Тим часом польська армія, прорвавши оборону противника на правому фланзі, оточила значні си­ли тевтонських лицарів. Понад половину армії було знищено. Загинув і сам великий магістр тевтонців Юнгінен.

Польським королем і великим князем литовським у другій половині XV ст. став син Ягайла Казимир. Він ліквідував удільні князівства, що залиши­лися в українських землях. А 1471 р. перетворив Київське князівство на литовську провінцію.

Польська експансія спонукала українських князів Одоєвських, Воро-тинських, Бельських, Олельковичів перейти на бік Москви. Наприкінці XV -у першій чверті XVI ст. Московська держава приєднала до своїх володінь землі Чернігівщини, Сіверщини, Смоленщини. Прагнучи утворити окрему державу з українських, російських, білоруських земель, що перебували під владою феодальної Литви, український магнат князь М.Глинський підняв 1508 р. повстання. Але воно зазнало поразки. Глинський утік до Москви, де згодом був ув'язнений і помер.

Политические симпатии Аристофана. Внутренняя политика.
Из комедий Аристофана явствует, что к современному ему политическому строю он относился отрицательно. Этим строем в то время была радикальная демократия. С.И. Соболевский, однако, отмечает, что это не личное его воззрение: “все авторы Древней комедии держались этого мнения”[3]. С тоской Аристофан смотрит в прошлое, на “Афины, дивные, мн ...

Международная обстановка в конце 1960-х - начале 1970-х годов
В октябре 1964 г., когда новое руководство СССР взяло власть в свои руки, в пассиве внешней политики Хрущева были: поколебленное из-за раскола с Китаем и Румынией единство социалистического лагеря; натянутые отношения между Востоком и Западом вследствие Карибского кризиса; наконец, нерешенность германской проблемы. Решения XXIII съезда ...

Внешнеполитические приоритеты
Становление внешней политики нового китайского государства происходило в сложной международной обстановке, определявшейся, прежде, всего усилением «холодной войны». Еще в конце гражданской войны Мао Цзэдуну пришлось отказаться от внешнеполитической концепции «держаться двух сторон», т.е. не связывать себя ни с одной из двух противоборст ...